З настанням епохи промислового виробництва, що обумовила собою поділ праці, інтенсивно розвивається мануфактурне виробництво. Інтерес до конструювання, виробництву машин стає усе більше стабільним. Але техніка, що відділилася від мистецтва, іде своїм шляхом, тому форми машин і механізмів залишаються утилітарними: у виробничих майстернях прикрасами цікавилися мало. І от наприкінці XVII і на початку XVIII сторіччя зненацька входить у моду токарська справа. Вельможі починають хизуватися вытаченными дрібничками з кістки, дерева й навіть металу, змагаючись у цьому мистецтві один з одним. Читать далее...
Отже, ми ознайомились з основними ознаками, властивими будь-якому предмету, штучному чи природному, незалежно від його естетичних якостей. Обізнаність із цими ознаками була потрібною лише для того, щоб підійти до основної нашої мети - пізнання того, що таке гармонійна форма, які її ознаки і як вона створюється. Знайдена художником гармонійна форма предмета має низку необхідних якостей. Вона органічна і цілісна, її частини пропорційні і ритмічні, уся вона співрозмірна людині і предметному оточенню, пластична, колір її радує око. Гармонійна форма створюється за законами краси. Це загальноприйняте визначення умовне: у мистецтві немає законів, подібних до законів математики чи фізики, а мова може йти тільки про деякі закономірності. Процес створення гармонійного твору має назву «композиція» '. Поняття композиція стосується однаковою мірою й інших видів творчості - живопису і скульптури, літератури і музики. Але кожен жанр має свої, властиві йому особливості. Тому й композиція у дизайні має свою методику і свою термінологію. Вона передусім спирається на необхідні якості або властивості дизайнерського твору. Ці якості або властивості грунтуються на особливостях сприймання і називаються категоріями композиції. Ми назвемо головні з них: органічність і цілісність форми, пропорційність і ритм, масштабність, пластичність, колір і поєднання кольорів. Кожну з категорій ми розглядатимемо як мету, пояснюючи, за допомогою яких засобів цієї мети досягають. Читать далее...
Предмет утилітарного призначення характеризується зовнішньою формою і кольором, так само як твір скульптури і живопису. Це не означає, звичайно, що він може мати такий самий емоційний вплив на людину. Розглянемо передусім характеристики форми предмета, виключивши всякий практичний і естетичний його зміст. Найпростіші - це відомі нам основні геометричні форми: паралелепіпед, призма, циліндр, конус. Можливі й сполучення цих геометричних тіл, врізання і переріз їх у різних комбінаціях. Як же описати, обрисувати й оцінити зовнішню форму складних предметів? Сказати «широкий циліндр» або «витягнутий конус» ще мало: відносно чого вони «широкі» й «витягнуті»? А як бути зі складнішими тілами? Щоб просто описати форму предмета, дати словесний еквівалент побаченого, його об'єктивний портрет, потрібні якісь додаткові ознаки, які уточнюють цей наш загальний опис. Спробуємо намітити ці основні ознаки. Форма предмета може бути симетричною й асиметричною. Читать далее...
З настанням епохи промислового виробництва, що обумовила собою поділ праці, інтенсивно розвивається мануфактурне виробництво. Інтерес до конструювання, виробництву машин стає усе більше стабільним. Але техніка, що відділилася від мистецтва, іде своїм шляхом, тому форми машин і механізмів залишаються утилітарними: у виробничих майстернях прикрасами цікавилися мало. І от наприкінці XVII і на початку XVIII сторіччя зненацька входить у моду токарська справа. Вельможі починають хизуватися вытаченными дрібничками з кістки, дерева й навіть металу, змагаючись у цьому мистецтві один з одним.