Дерево під відкритим небом
Сьогоднішні технології обробки деревини дозволяють перетворити її в довговічний матеріал, стійкий до впливу несприятливих факторів середовища. Тому не дивно, що дерево широко застосовується не тільки для будівництва будинків і виготовлення меблів, але й для зведення терас і інших садових споруджень, без усяких укриттів капризи, що переносить всі, погоди. Деревина на вулиці, неважливо - під дахом або під відкритим небом, перебуває в умовах постійних перепадів температури й вологості: неї мочить дощ, проморожує холод, сушить вітер і жарить сонце. Важче всього доводиться дереву в сирому кліматі, особливо в тропіках, де буйствують гриби, і в нашій помірній зоні, де взимку чергуються заморозки й відлиги.
У будівництві, щоб уникнути надлишкового намокання деревини, неї ізолюють від ґрунту, каменю й бетону, улаштовують спеціальні канали для провітрювання, захищають конструкції від атмосферних опадів. Однак тільки цими мірами не можна повністю охоронити деревину від зволоження й загнивання. Для захисту деревини від гниття й поразки комахами її сушать (на повітрі або в спеціальних печах), використають конструкції, які перешкоджають зволоженню дерева й просочують його антисептиками, а для захисту від вогню - антипиренами. На вулиці деревина існує з різним ступенем «комфорту». Якщо це будинку, альтанки, навіси, тобто будови, то дерево звичайно захищене від прямого влучення вологи або, принаймні, швидко висихає. Але воно перебуває під відкритим небом, якщо це різні настили (так званий декинг), мощення торцівкою (дерев'яними плитками з поперечних спилов стовбура), а також перголи й дерев'яні садові меблі в меншому ступені.
У першому випадку для довгої служби виявляється досить використати добре висушену деревину й обробити її антисептиками й антипиренами, а от дерево для створення настилів і мощення доводиться вибирати набагато ретельніше. Та й не кожна порода витримає постійний контакт із водою. Тим більше що не завжди це можливо - наприклад, складно ізолювати від вологи дерев'яну торцівку, використовувану при мощенні. Дерев'яний настил - одне із самих популярних покриттів терас, балконів, дахів; люблять його монтувати й біля басейнів. Здавалося б, деревина - далеко не оптимальний матеріал по співвідношенню довговічності й ціни. Але використання екзотичних порід деревини або спеціально обробленої дошки традиційних у нашому кліматі видів дерев дозволяє створити, гарні й довговічні покриття, нерідко не більше дорогі, чим декоративний бетон.
Робиться такий настил з терасової дошки, інакше називаної «декинг» (від англ. deck - палуба, настил). Дерев'яні «палуби» біля будинків виникли під час освоєння європейцями тропічних регіонів. Вони дозволяли організовувати місця для відпочинку, де можна було уникнути контактів з отрутними комахами, павуками, зміями. Згодом тераса стала такою ж невід'ємною частиною колоніального будинку, як патіо средиземноморского, і поступово дерев'яні тераси поширилися по усьому світі.
Настили найчастіше роблять із міцної деревини, що застосовується в кораблебудуванні. Терасову дошку виготовляють із дерева високої щільності, стійкому до тривалого перебування на відкритому повітрі. З її роблять настили причалів, пірсів, набережних, відкритих веранд, балконів, пентхаусов, її укладають навколо басейнів.
Палубна дошка звичайно гладка, але поверхня якісної терасової дошки повинна бути рифленої - це охороняє від ковзання й підвищує стійкість матеріалу до атмосферних впливів. Канавки, як правило, робляться на обох сторонах дошки: на лицьовий вони не дають затримуватися дощовій воді, а на тильній знімають напруга матеріалу при перепадах температури й вологості. Зрозуміло, деревина просочується антисептиками, маслами й восками, що запобігає гниттю. Цей матеріал популярний не тільки при вуличних роботах, але й у приміщеннях з високою вологістю - душових, лазнях, басейнах. У саду терасова дошка використається для пристрою доріжок, сходів, містків, площадок для відпочинку й навколо басейну. У настил з терасової дошки легко вбудовуються світильники, що дозволяє створити вишукане висвітлення площадок, доріжок і сходів.
Найбільш популярні коштовні породи - тик, кумару, ироко, падук, талі, ипе й ін. Більше ощадливий варіант - хвойні породи (сосна, ялина, модрина, канадський кедр), але їхня деревина недостатньо щільна й без спеціальної обробки довго на вулиці не прослужить. Крім того, вона сильно піддана жолобленню, гниттю, зміні геометричних параметрів. Хвойні породи відрізняються по своїх характеристиках: м'яка деревина сосни вимагає обов'язкової додаткової обробки, а модрина набагато стійкіше - Венеція коштує на палях, зроблених із цього дерева. І хоча у воді властивості деревини модрини міняються, але й на суші вона майже не гниє, довгий час зберігає первісний вид і стійкий до комах. Обробка антисептиками й маслами робить модрину досить довговічної. Якість відбивається й на ціні - терасова дошка з модрини вдвічі дорожче соснової. А вартість настилу з екзотичних порід ще вище, ніж з модрини, але він звичайно декоративніше.
Страницы: 1 2
Цікаво почитати:
- Укладання масивної дошки
- Класичний штучний паркет
- ЯКІ ДВЕРІ ВИБРАТИ?
- Меблеві майстри
- Паркетні масла
- Масивна дошка - один з варіантів складального паркету
- Другий подих - дерев’яні вікна
Оставить сообщение
Вы должны быть зарегистрированы что бы оставить сообщение.