Електропроводка
Електропроводку ми будемо прокладати відповідно до розробленого плану. В основу цього документа, що у наслідку полегшить нам життя, покладемо два принципи: електробезпечність і зручність використання. Акуратність при проведенні робіт убереже Вас надалі від багатьох неприємностей. Після складання плану, розмітки й підбора комплектації можна приступати до монтажних робіт. Існує три способи монтажу: схована проводка, відкрита проводка й комбінована. Найбільш простим методом є відкрита проводка. Вона зручна тим, що будь-яка її ділянка легко доступна для ремонту й підключення нових струмоприймачів. Монтаж виробляється швидко, тому що не пов'язаний з довбанням стін і перегородок. Недоліком цього способу є мала естетичність, і у зв'язку із цим відкрита проводка в житлових приміщеннях проводиться дуже рідко.
1. Електричні лічильники, коробки, розетки й вимикачі повинні розташовуватися в доступні для обслуговування й ремонту місцях, а струмоведучі частини повинні бути закриті.
2. Вимикачі розташовують при вході в кімнату на висоті 1,5 м так, щоб відкриті вхідні двері не перекривали доступ до них. Для зручності вимикачі в одній квартирі, як правило, розташовують у всіх приміщеннях з однієї й тієї ж сторони.
3. Розетки встановлюють у місцях передбачуваної установки електричного встаткування на висоті 50-80 див від рівня підлоги. По протипожежних нормах кількість розеток повинне бути не менш однієї на кожних повних і неповні 6 квадратних метрів площі приміщення, а на кухні не менш трьох. Установка вимикачів і розеток усередині туалетів і ванних кімнат забороняється. Виключення становлять розетки для електробритов і фенів, що харчуються через розділовий трансформатор з подвійною ізоляцією. Останній монтується в спеціальному блоці за межами цих приміщень. Заборонено також установлювати розетки ближче, чим в 50 див від заземлених металевих пристроїв (труби, батареї, раковини, газові й електроплити). Розетки на стіні, що розділяє дві кімнати однієї квартири, зручно встановлювати з кожної сторони стіни, включаючи їх паралельно через отвір у стіні.
4. Проведення прокладаються тільки по вертикальних і горизонтальних лініях, а їхнє розташування повинне бути точно відомо щоб уникнути ушкодження при свердленні отворів, забиванні цвяхів і т.д. Горизонтальна прокладка проводиться на відстані 50-100 мм від карниза й балок, на 150 мм від стелі й на 150-200 мм від плінтуса. Вертикально прокладені ділянки проводів повинні бути вилучені від кутів приміщення, віконних і дверних прорізів не менш чим на 100 мм. Необхідно простежити, щоб проведення не стикалося з металевими конструкціями будинку. Паралельна прокладка поблизу трубопроводів з горючими речовинами (газом) виробляється на відстані не менш чим 400 мм. При наявності гарячих трубопроводів (опалення й гаряча вода) проводка повинна бути захищена від впливу високої температури азбестовими прокладками, або необхідно застосувати проведення із захисним покриттям. Забороняється прокладати проведення пучками, а також з відстанню між ними менш 3 мм.
5. У приміщеннях з'єднання й відгалуження проводів при всіх видах електропроводок виконуються в сполучні й коробках.
6. Жили заземлюючих і нульових захисних проводів з'єднуються між собою за допомогою зварювання. Приєднання цих провідників до електроприладів, що підлягають заземленню, виконуються болтовими з'єднаннями. Металеві корпуси електроплит (стаціонарних) нуляться, для чого від квартирного щитка прокладається окремий провідник перетином, рівним перетину фазного проведення, і приєднується до нульового захисного провідника живильної мережі перед лічильником. У провідниках, що забезпечують захисне заземлення, не повинне бути запобіжників і вимикачів. У противному випадку при спрацьовуванні захисту всі прилади, включені в дану лінію, виявляться під небезпечним потенціалом мережі.
Такі основні положення, на які варто опиратися при складанні плану електропроводки квартири. Як Ви, напевно, помітили, в основному ці правила стосуються електробезпечності. Дійсно, при роботі з електрикою не слід сподіватися навмання й зневажати ними. Проте, в індивідуальному житловому секторі, на дачі й у підсобних приміщеннях вона застосовується досить часто. Відкрита проводка плоских проводів типу АПР, АППВ, АПРВ по спаленних підставах виконується по шарі листового азбесту товщиною не менш 3мм, що виступає з кожної сторони проведення не менш чим на 5мм. Азбестові прокладки кріплять до початку монтажу проводів цвяхами через 200 - 250мм у шаховому порядку. При прокладці декількох груп проводів смужка може бути загальної, з урахуванням відстані між проводами кожної групи не менш 5мм. Для кріплення проводів застосовують смужки з жерсті шириною 10мм і товщиною 0,3 - 0,5мм, що прикріплюють по шарі азбесту. Між металевою смужкою й проведенням укладають із електроізоляційного картону прокладку, що виступає за краї смужки на 1,5-2мм. При кріпленні проведення металева смужка із прокладкою повинна щільно обхоплювати поверхня попередньо натягнутого проведення. Вигин плоских проводів у кутах виконують, попередньо вирізуючи розділову плівку між проводами на довжині 40-60мм і відводячи їх усередину кута, як показано на малюнку. У цей час у продажі є пластмасові вироби, призначені для кріплення плоского проведення різного перетину. Ними можна замінити бляшані смужки. Зручність застосування пластикових хомутиків полягає в тім, що кріпити їх можна як на цвяхи, так і на клей марки БМК-5ДО.
Страницы: 1 2