ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ В ЕПОХУ РЕМІСНИЧОГО ВИРОБНИЦТВА
Вигляд і будова речей у ході історії поступово змінювалися, хоч ремісники, виготовлювачі цих речей, завжди були підвладні традиціям. Майстерність переходила з покоління в покоління, від батька до сина, від сина до внука. Разом із способом виготовлення успадковувались і самі форми предметів; вони були в давні часи канонізовані. Та все ж одні й ті самі типи речей з часом набирали зовсім іншого вигляду, іншої будови. Тому сталося так, що більшість речей, які нас оточують, мають свою давню історію. Цілу низку звичайних для нас побутових предметів (домашнє начиння, посуд - предки сучасних звичайних предметів) ми знаємо ще з пам'яток Стародавнього Єгипту. Ця далека від нас і дивовижна цивілізація посідає особливе місце в історії речей. З неї ми й почнемо свій короткий огляд предметного світу далекого минулого. Староєгипетська цивілізація тепер добре представлена різноманітними предметами. Нам, далеким нащадкам, допоміг звичай стародавніх людей залишати в похованнях речі, які призначалися для життя померлих у потойбічному царстві. Збереженню предметів сприяли піщаний грунт і сухий клімат Єгипту.
Але більшість поховань була зруйнована ще в далеку давнину: вже тоді були «спеціалісти» пограбування могил. Уцілів дивовижний документ про суд над шукачами скарбів, які проникли в одне з поховань і потрапили до рук правосуддя.
Відома своїми статуями, печерними храмами, засипаними пісками, та накресленими на папірусі письменами, ця таємнича стародавня цивілізація довгий час була напівміфом. Але коли в 1922 році англійський археолог Говард Картер заглянув у пролом якимось чудом не пограбованого поховання і побачив реальні побутові речі, що належали юному фараону Тутанхамону, усі звичні уявлення перевернулись.
Там були старовинні ложі із звірячими головами, взуття і одяг, віяла й опахала, жезли й посохи, тронні сидіння і табурети, шкатулки і скрині, світильники й колісниці - кілька сотень найрізноманітніших речей. Деякі з них не витримали випробування часом, дещо було пошкоджено, громіздкі колісниці розпиляні для того, щоб їх можна було затягти в підземелля.
Кількість зразків староєгипетського ремесла, що стали надбанням сучасної культури, поступово збільшувалась за рахунок знахідок інших учених. Усі ці розрізнені, іноді поламані предмети становлять для нас першорядний інтерес - адже саме в Стародавньому Єгипті сформувалось багато звичних для нас традиційних речей - меблі, домашнє начиння, інструменти, одяг. Вони були предметним середовищем староєгипетського житлового будинку. Житлові будинки, на відміну від храмових, не збереглись, вони були вимуровані з невипаленої цегли, а іноді й із скріпленої пруттям або комишом глини - матеріалів неміцних, а тому й недовговічних. Внутрішній вигляд житла тієї епохи •зжна тільки уявити з настінних малюнків або зображень на папірусі. У житлових кімнатах побачимо багато знайомих нам предметів: ложе для сну, невеликі столики, кілька видів табуретів, стільці і крісла, скрині. Причому вже тоді ці предки наших меблів були як у будинках знаті, так і в людей середнього достатку, тільки в одних вони були біднішими, з оздобленням із дешевого матеріалу, а в інших незрівнянно багатші.
Сидіння тільки входили в ужиток: на стародавніх зображеннях сидять тільки божества, фараон і його дружина. Усі інші - гості і музиканти - сиділи прямо на підлозі, покритій килимами і циновками. Право сидіти, очевидно, було знаком престижу; у залах для прийомів уздовж стін було невелике підвищення, на яке ставились сидіння найбільш знатних осіб. Ремісники також рідко зображувались сидячими на табуреті (або тим більше на стільці), вони розміщувались на чурбаку або камені, щоб було зручніше працювати, а найчастіше - стоячи або сидячи на підлозі. Навіть переписувачі, представники привілейованого стану, заповнювали папіруси, стоячи або сидячи, схрестивши ноги, на землі.
Табурети для майстрових були зовсім примітивні: у плос-клй обрубок дерева вставлялись три вигнуті ніжки, які були, очевидно, природними кривими сучками. Пізніше табурети стали досконалішими, із спеціально вирізаними ніжками і сідлоподібним сидінням із дерева, шкіри або плетеного комишу. Складний табурет на Х-подібній опорі, що сформувався вже за 2000 років до нашої ери, спочатку був простий і утилітарний, але пізніше у палацовому вжитку траплялись розкішно оздоблені зразки; на одному зображенні полювання фараон Нового царства Тутанхамон, стріляє в диких качок, сидячи на такому табуреті.
Якщо придивитися до стільців і крісел стародавніх єгиптян і подумки відкинути прикраси на них, різьблення і накладки із листової бронзи і золота, то неважко помітити, що будова їх аналогічна будові звичайних стільців і крісел, на яких ми сидимо. Ті самі чотири ніжки, спинка, трохи відхилена назад для опори корпуса. На сидіння табуретів і стільців клали тюфячок або циновку, а на спинку накидалось щось м'яке - шкура або тканина. Це була, по суті, та сама скриня, але піднята на ніжки, ставши вже чимось на зразок комодика або столика для рукоділля. Іноді її опорою була конструкція із стояків, поперечин і підкосів. Така основа використовувалась і для підтримки великих посудин із гострокінцевим дном.