Терми Діоклетіана
Римська держава почала своє існування приблизно в IV столітті до нашої ери. Завоювання римлянами Центральної Європи, Північної Африки, Близького Сходу принесло з собою вплив найрізноманітніших народів, їх побуту, культів, мистецтва. Але особливе місце в культурному житті Риму посідали, звичайно, греки. Рим в епоху своєї могутності був непорівнянним за величиною зі своїм старшим співбратом - Афінами, де налічувалось близько ста тисяч мешканців. У Римі жило понад мільйон вільних громадян, вільновідпущеників і рабів. Маса різномовних людей заповнювала вузькі вулички міста, пропускаючи час від часу рабів, які несли на руках ноші з вельможами. Ні колісниці, ні візки вдень по вулицях не пересувались. Усе складне міське середовище було для тих часів продуманим і досконалим. До колодязів і фонтанів по трубах підводилась вода, нечистоти видалялись за допомогою каналізаційної системи. Міські власті стежили за громадським порядком, була організована навіть пожежна служба.
До послуг жителів Риму було багато найрізноманітніших закладів. Для проведення дуже популярних у народі видовищ були створені чудові стадіони, театри і цирки з дуже складними пристроями, які давали змогу, наприклад, перетворити арену у водойму і розігрувати в ній морські баталії. Для інших розваг служили так звані терми - щось середнє між сучасним клубом і... лазнею. Це були величезні комплекси ', до яких входили місця для фізичних вправ, галереї і зали для занять і філософських дискусій, парильні і басейни з холодною і теплою водою. Сидячи на мармурових лавках, любителі витончених бесід могли вести свої нескінченні диспути. Переходячи з приміщення в приміщення, люди змащували себе маслом, омивались, читали, просто відпочивали. Тут дивовижно перепліталось інтелектуальне з фізичним. Терми потребували дуже складних на ті часи технічних пристроїв. Адже в кожному з приміщень підтримувалась певна температура, вода мінялась, повітря в залах весь час вентилювалось.
У римського натовпу були й буденні, повсякденні потреби: для їх задоволення було багато торговельних і ремісничих крамниць, харчевень, готелів, що займали перші поверхи будинків. Тут же, заставляючи вулиці, тіснились ятки 2 торговців і міняйл. В організації громадського побуту Стародавнього Риму ми вперше стикаємось із тим, що тепер називають «функціональним вирішенням середовища». Для цього якийсь обмежений простір спеціально обладнували. Такий вигляд мала, наприклад, майстерня шевця зі спеціальною шафою-вітриною для показу товару і зручним виступом, щоб можна було приміряти обнову . Терми Діоклетіана вміщували водночас до 1800 чоловік. Ятка - легка будівля для тимчасового користування.
Усе це було зроблено начебто й не дуже хитро, але нами має розглядатись як перші в історії приклади організації трудових процесів, і недооцінювати їх не можна.
Публічний характер староримського суспільства аж ніяк не виключав інтересу до побуту. Щоправда, малоімущі жили здебільшого у багатоповерхових будинках, які називались інсула (буквально - острів). У дво-, трикімнатні, тісні квартири, в яких не було навіть - вогнища, вели вузькі сходинки і переходи. Інсули були прообразом багатоповерхової міської забудови європейських міст.
В індивідуальних будинках, що називались домус, жили заможні громадяни. Такі будинки дійшли до нас з багатьма дуже цікавими подробицями завдяки безцінним знахідкам у розчищених від вулканічного попелу Помпеях. Кімнати домуса групувались (як і в грецьких будинках) навколо атріума, відкритого для променів сонця приміщення без стелі, з басейном посередині для збирання дощової води. Крім госпо-да^ьких кімнат і комор, у будинку було кілька спалень і їдальня (іноді і кілька їдалень). У гарну погоду їли в саду. Технологія домашнього обладнання була примітивна - жаровні нагрівались розжареним вугіллям, світло давали масляні світильники, які дуже куріли. Але разом з тим у всьому цьому було багато технічної винахідливості.
Цікавими були, наприклад, різні пристрої для підігрівання напоїв. Один із них, найбільш вартий уваги,- аутепса - античний самовар. У високій, схожій на глечик посудині було дві місткості: одна для вугілля, а друга для рідини. Через спеціальний боковий отвір закладали розжарене вугілля, а рідину наливали й виливали за допомогою черпака - крана в аутепси не було. У спеку замість вугілля посудину наповнювали привезеним до міста льодом, і рідина таким чином охолоджувалась. Був і досконаліший «самовар». У середній його частині була порожнина для вугілля з решіткою внизу для видалення золи і доступу повітря. Між цією порожниною і зовнішніми стінками була рідина. Відкривши трохи кришку, можна побачити обидві місткості - середню для вугілля і периметричну- для рідини. Через спеціальне розширення збоку «самовар» заповнювали, тут же випускалась пара.
Страницы: 1 2