Трубна кладка
Експлуатаційні властивості печей, плит і камінів багато в чому визначаються якістю кладки, що, у свою чергу, залежить від якості виконання роботи, застосовуваних матеріалів, дотримання розмірів і порядку викладення цегл, чистоти димових каналів. Для кладки печей необхідні наступні матеріали: цегла (червоний, тугоплавкий, вогнетривкий), глина, пісок, дріт, вапно. Червона цегла повинен бути нормально обпалений, мати правильну форму, плоску постіль, плоскі бічні грані, прямі крайки й гострі кути. Такі цегли при простукуванні видають чистий звук, вони допускають кладку з товщиною швів 4-5 мм, що забезпечує високу міцність кладки, і витримують тривале вимочування у воді, необхідне при їхньому викладенні. Недопалена цегла застосовувати для грубних робіт небажано.
Трубна кладка з такої цегли має товсті шви - до 10 мм і більше, вона недовговічна. При вимочуванні недопалена цегла розсипається, тому перед кладкою його доводиться лише обполіскувати водою, а цього явно недостатньо для міцного зчеплення цегли з розчином. Перепалена цегла придатна лише для фундаменту. При кладці печі, крім червоної цегли, застосовують тугоплавка цегла, виготовлена із глин підвищеної вогнестійкості й міцності (витримує температуру 900-1000 °С), а також вогнетривка шамотна цегла, виготовлена з обпаленої й розмеленої вогнетривкої глини (витримує температуру до 1600 °С),
Для готування глиняного розчину застосовують червону або звичайну глину; вогнетривку глину використають тільки при кладці вогнетривкої цегли. До складу глиняного розчину як заповнювач входить дрібний пісок із зернами розміром не більше 1 мм. Пісок повинен бути чистим, без домішок (мулу, перевелися й т.п.). Забруднений пісок промивають. Кращим піском уважається гірський, зерна якого мають шорсткувату поверхню. Річковий пісок менш придатний для глиняного розчину, тому що його піщини округлі й погано зчіплюються із глиною. Глиняний розчин повинен мати певну жирність, або пластичність. Худі розчини, де мало глини, але багато піску, неміцні, шви з нього часто руйнуються, а кладка розбудовується. Жирний розчин з більшим змістом глини при недостатній кількості піску гарний для роботи, але, висихаючи, тріскається й дає більшу усадку. Через тріщини у швах холодне повітря з надлишком попадає в піч і прохолоджує димоходи, отчого помітно знижується тепловіддача печі. Найбільш сприятливої для готування розчину вважається дощова або річкова вода. У воді не повинне бути кислот і лугів; зміст солей - мінімальне. Вапно застосовують для готування розчинів, уживаних при кладці фундаментів під печі й оголовок труб, розташованих вище даху. При кладці печей, крім цегли, глини й перевелися, використаються покрівельна листова сталь, сталевий дріт, будівельна повсть, азбест і толь (або руберойд).
Покрівельна листова сталь (чорною або оцинкована, товщиною 0,3-0,6 мм) використається при спорудженні кухонних плит і легких печей безпосередньо на підлозі. Сталевим дротом кріплять грубні прилади й кахлі; вона повинна бути м'якої, товщиною 2-3 мм. Будівельна сталя практично не горить, а жевріє, видаючи специфічний захід. Перед використанням повсть вимочують у глиняному розчині, що охороняє повсть від молі й поліпшує його теплоізоляційні властивості. Вимоченим у глиняному розчині повстю ізолюють оброблення в печей і труб, обертають кінці дерев'яних балок, що проходять поблизу димових каналів.
Азбест - мінеральний неспаленний теплоізоляційний матеріал - застосовується у вигляді аркушів товщиною 3-5 мм. Використається замість повсті й особливо для прокладки між рамками грубних приладів і цегельною кладкою. Толь і руберойд застосовують як гідроізоляційні матеріали при спорудженні фундаменту під піч, охороняючи її від ґрунтової води.