Туалет, куди ж без нього
От уже втретє прогресивна світова громадськість відзначить 19 листопада незвичайний, що став щорічним, свято - міжнародний день туалету. Дійсно, настав час поговорити про туалет навпростець. Так виходить, що виробники сантехники, наголошуючи на ванни, раковини й душові кабіни, мимохіть згадують про унітази. При демонстрації інтер'єрів будинку приміщення туалету звичайно залишається в тіні. Одним словом, дивовижна несправедливість і незаслужена неуважність. І це в наш -те дні, коли унітаз давно перестав бути просто утилітарною необхідністю й упевнено перейшов у ранг предметів чистого мистецтва. Дизайнерський підхід забезпечує йому особливий настрій - радість і відчуття високого стилю; поетика й чуттєвість відволікають нас від його очевидної функціональності; сполучення елементів гри, фантазії, еротизму символізує природне здоров'я, відновлення й природну красу. Це все про нього. Убиральня, убиральня, клозет:
Як прийнято говорити в подібних випадках, «історія питання йде своїми коріннями в глибоку стародавність». Перші прообрази унітаза були знайдені під час археологічних розкопок в узбережжя Шотландії: невеликі поглиблення в кам'яних стінах, що з'єднувалися зі стічними канавами, яким приблизно 5000 років. Не секрет, що древні цивілізації славилися своїми складними системами каналізації. Уважається, що саме китайці більше 2000 тис. років тому винайшли перший у світі унітаз.Цікаво, що ж являло собою безпосередньо саме приміщення для відправлення природних потреб, або вбиральня. Споконвічно всі «устаткування» являло собою ящик із цегли. У різні часи в різних народів туалет або з'єднувався із системою каналізації, або являв собою свого роду «автономну систему», тобто ємність, що періодично доводилося вичищати. У приватних будинках Древньої Греції й Рима досить розповсюдженим явищем була вбиральня на другому поверсі, звідки продукти життєдіяльності зливалися в каналізаційні стоки. І це при тім, що каналізація усе ще була прерогативою імущого класу. Широко відомий факт про появу першого суспільного туалету в Древньому Римі. Цікаво, що тоді вже було прийнято обробляти це приміщення мармуровими або керамічними плитами. Не були рідкістю й декоративні розписи: крім сугубо утилітарного призначення приміщення вбиральні вже починало здобувати художні риси й індивідуальний вигляд. Під сидіннями римських туалетів перебувала спеціальна система труб, по яких відходи зливалися в колектори або клоаки. До речі, знаменитий римський водостік - cloaca maxima (ок. 500 р. до н.е.) існує у вічному місті й по цю пору.
У середньовіччя обходилися звичайними горщиками, які ставилися під ліжко, а їхній уміст попросту вихлюпувався на вулицю. Навіть в епоху Відродження, незважаючи на стрімкий розвиток інженерної думки й, як наслідок, високі темпи будівництва каналізаційних систем, нічна ваза залишалася предметом надзвичайно популярним. Більше того, звичайний нічний горщик знайшов статус твору мистецтва: виконаний з висококласного фаянсу, декорований розписами й прикрашений інкрустацією. Звичайно, на тлі винайденого в наші дні англійцями VIP-унітаза (Versatile Interactive Pan), що аналізує стан здоров'я по відходам життєдіяльності, після чого самостійно записує до лікаря й замовляє необхідні дієтичні продукти в найближчому супермаркеті, розповіді про нічну вазу збіглих епох, безумовно, здаються дитячими казками. Однак хто знає, бути може, статут від нескінченного вдосконалювання й пошуку ідеальної форми горщика, дизайнери післязавтрашнього дня в тандемі з інженерами наділять унітаз майбутнього функціями, про які сьогодні ми навіть не підозрюємо. І тоді наш сучасний туалет здасться комусь таким же «палеолітом».